ХХІ століття обумовило технологізацію численних галузей
виробництва, неухильно ввійшло у сферу культури, гуманітарних галузей знань.
Переді мною постало складне завдання: як виховати особистість, яка буде
конкурентоспроможною на ринку праці після закінчення школи, відчуватиме себе як
особистість серед інших особистостей, розумітиме свої права і знатиме на що
сподіватися від дорослих, від держави,
яка гарантує ці права.
Одним із найактуальніших
завдань сучасної освіти і виховання
в Україні є створення умов для
формування людини-громадянина,
для якої демократичне громадянське суспільство є осередком для розкриття її
творчих можливостей, задоволення особистих та суспільних інтересів. Це може
забезпечити система громадянської
освіти (ГО), що має на меті підготовку молоді до активної участі в житті демократичного суспільства і формування її громадянської компетентності.
Під компетентністю людини розуміють спеціальним шляхом
структурований (організований) набір знань, умінь, навичок і ставлень, що дають
їй змогу ефективно здійснювати діяльність або виконувати певні функції,
забезпечуючи розв’язання проблем і досягнення певних стандартів у галузі
професії або виду діяльності. Такі набори знань,
умінь, навичок і ставлень набуваються як протягом життя, так і у процесі
навчання. Сформована компетентність дозволяє людини визначити, (розпізнати) і
ефективно, успішно розв’язати, незалежно від ситуації, проблему, що є
характерною для певної сфери чи виду діяльності.
Громадянська компетентність (ГК) може бути розглянута як
одна з ключових компетентностей людини. Під ГК розуміють здатність людини
активно, відповідально й ефективно реалізовувати громадянські права та
обов’язки з метою розвитку демократичного громадянського суспільства.
Складовими громадянської компетентності людини, які мають формуватись у школі є:
·
громадянські знання,
на основі яких формуються уявлення про форми і способи життя і реалізації
потреб і інтересів особистості в політичному, правовому, економічному,
соціальному та культурному просторі демократичної держави взагалі, та
української зокрема;
·
громадянські
вміння та досвід участі в
соціально-політичному житті суспільства і практичного застосування знань;
·
громадянські
чесноти – норми, установки, цінності й
якості, притаманні громадянинові демократичного суспільства.
У зв’язку з
тим, група зробила спробу визначити завдання з формування ГК на кожному ступені
освіти.
Зокрема, встановлено, що
особливістю завдань громадянської освіти в
початковій школі є створення
умов для формування елементарних знань про державу, закони, права і
відповідальність людини і громадянина,
основні моральні цінності і норми поведінки. На цьому ступені
розвиваються комунікативні уміння дитини, що дозволяють їй інтегруватися в
оточення, в класний і шкільний колектив, сім’ю а через нього суспільство,
насамперед уміння спілкуватись і розв’язувати конфліктні ситуації через діалог.
Закладаються на цьому ступені й основи ціннісних орієнтацій свідомого
громадянина.
В основній школі, одночасно з
поглибленням знаннієвої та ціннісної,
насамперед морально-етичної, складових громадянської компетентності, наголос
повинен бути зроблений на соціальну складову, що забезпечує учнів знаннями і
навичками, які необхідні для участі у житті
класу, школи, громади (співпраця, співробітництво, комунікації, повага
до інших, толерантність, права та обов’язки, плюралізм, розв’язання конфліктів,
громадянське суспільство).
У старшій школі треба
концентрувати увагу на політологічних,
правових й економічних аспектах громадянської компетентності, які передбачають
глибоке розуміння учнем сутності демократії, форм участі громадян у житті
суспільства і держави, їхніх прав і обов’язків, прав і свобод людини, форм і
функцій державної влади, процесів прийняття рішень та контролю за ними, суті
ринкових відносин, економічних чинників розвитку демократичного суспільства.
Особливістю формування громадянських умінь на цьому рівні освіти є здатність учня
свідомо застосовувати набуті знання, уміння та навички для вирішення проблем
власного життя, життя громади, держави і
суспільства, орієнтуючись на цінності громадянського суспільства.
Діяльність учнів повинна бути організована таким чином, щоб
задовольнити їхні потреби не лише пізнавальні, а й потреби саморозвитку
особистості, зокрема, таких потреб:
·
у самоствердженні (
самоосвіта, самовиховання, самовизначення, свобода вибору);
·
у самовираженні
(спілкування, творчість, пошук, вияв здібностей та сил);
·
захисті
(самовизначення, профорієнтація, саморегуляція, колективна діяльність);
·
само актуалізації (
досягнення особистісних та соціальних цілей, підготовка до адаптації у соціумі,
соціальні потреби).
Мова йде про особистість, яка буде творити державність у
нових історичних умовах. В нормативних документах – Законі України «Про
освіту», «Про загальну середню освіту», концепцію національного виховання
(1994), концепцію громадянської освіти і виховання та інших наголошується, що
одним із найважливіших завдань освіти є виховання нового громадянина,
орієнтованого на соціалізацію.
Форми, методи і види роботи, які реалізовую у роботі зі
школярами при вирішенні проблемного питання.
Ø Обов’язкова наявність акценту на політичну історію
країни, а особливо – розгляд основних етапів українського державотворення.
Ø Це в свою чергу нерозривно пов’язано міжпредметними
зв’язками з історичними науками, бо задовго до вивчення правознавства учні
орієнтуються в таких юридичних термінах, як форма правління, ознаки держави, зовнішній
і внутрішній суверенітет.
Ø На моїх уроках учні в основному працюють відповідно в
трьох режимах: спільно з учителем, з учителем індивідуально і самостійно під
керівництвом вчителя.
Ø Невід’ємною складовою формування особистості, яка вміє
самостійно мислити є показ на основі запропонованих видів роботи того, як
країни турбується про своїх громадян, цитуючи ст..1 Основного Закону, де
Україна проголошується суверенною, правовою і соціальною державою (зважаючи на
труднощі сучасного періоду, можливо, виховую майбутніх опозиціонерів, але ж
здорова, мудра політична опозиція – необхідна умова будь-якого демократичного
режиму країни) повертаємося до основ
наукових досліджень, бо, крім історизму та синхронності, розглядаємо
універсальний метод об’єктивності, зваживши на аргументи «за» і «проти». А це
можливо за умов використання методу «ПРЕС», «Обери позицію», «Кола ідей», при
вивченні конкретних тем, рольових ігор, проведення виборів за відповідними правилами, навіть, шкільної адміністрації
навчального закладу.
Молода людина, закінчивши школу повинна бути озброєна
теоретичними знаннями і вміннями, вміти самостійно мислити, приймати рішення.
Плануючи урок чітко формулюю для себе, чому учням важливо здобути знання та
навички з даної теми і як вони можуть знадобитися їм у житті.
Список використаної літератури
1.
Бондар Л. Проблема
громадянської компетентності// Директор школи, ліцею, гімназії. – 2003. – № 3.
С.64
2.
Булгакова В. Роль
проблемно - полілогічного навчання у формуванні соціально адаптованої особистості
// Історія України. – 2006. - №1.
3.
Забезпечення формування громадянської компетентності у
сучасному змісті шкільної освіти (Підсумковий документ робочої групи з розробки
планів і програм проекту «Громадянська освіта – Україна»//Історія в школах України.-
2006.-№ 8.
5.
Компетенісний
підхід у сучасній українській освіті: світовий досвід та українські
перспективи/Під заг.ред.О.Овчарук.-К.:”К.І.С.”,2004
6.
Охріменко М. особистісно орієнтований підхід до
формування активної громадської позиції учнів // Історія України. – 2002. - №45
7.
Програми для
загальноосвітніх навчальних закладів 6 –
11 кл. / К.: Ірпінь, 2005
8.
Родигіна І.В.
Компетентнісно орієнтований підхід до навчання. – Х.: Вид. група «Основа», 2005
9.
www.osvita.biz
10.
www.shosvita.ucoz | 
