Річка Кальміус є другою за значенням після Сіверського Донця разом зі своїми притоками Мокра і Суха Волноваха, Кальчик та річка Грузька. Протікає у Ясинуватському, Старобешівському і Новоазовському районах Донецької області, впадає в Азовське море. Довжина 209 км, площа басейну 5070 км².  Бере початок на південних схилах Донецького кряжа поблизу села Яковлівки, пониззя - в межах приазовської низовини. У верхній і середній течії долина Кальміусу переважно вузька, глибока (до 60 м), розчленована ярами та балками, у нижній - схили долини пологі, завширшки 2,5 км і більше. Заплава річки двостороння, у місцях звуження долини - відсутня, ширина заплави від 150 м до 2 км. Річище, крім верхів'я, звивисте, подекуди порожисте; ширина його від 1-1,5 м до 70-80 м (пониззя). В межах Петрівської сільської ради має протяжність близько 12 кілометрів. Саме в Старобешівському районі  течія змінює свій напрямок з південно-східного на південно-західний. Глибина до 1,5-1,7 м. Похил річки 0,91 м/км. Основні притоки: Мокра Волноваха, Нальчик (праві), Грузька (ліва). Живиться атмосферними і підземними водами. Замерзає у середині грудня, скресає наприкінці лютого. Гідролог, пости біля с. Роздольне (з 1945) та смт. Приморське (з 1927). Річка зрегульована водосховищами (зокрема, у середній течії споруджене Старобешівське водосховище), а також численними ставками. Воду використовують для промислового, сільськогосподарського і побутового водопостачання; у штучних водоймах - рибництво.[1,32] Протікаючи через більшу частину Донецької області і, зокрема, такі міста як Донецьк, Старобєшево, Комсомольське, Тельманове, Маріуполь річка вбирає в себе величезну кількість забруднюючих речовин які накопичуються в воді та на берегах річки, яка відіграє велику роль в економічно-соціальному розвитку населених пунктів, що розташовані в басейні річки. Великий негативний вплив, що призвів до їх обміління, пригнічення корисної флори і фауни, погіршення якості вод тощо[11,15-17].

   Річка Кальміус вважається знаковим показником екологічного неблагополуччя Донбасу, оскільки вона протікає тільки в межах Донецької області. В свою чергу, Донеччина відноситься до найбільш посушливих регіонів країни, але по забору води з природних водних об`єктів входить в першу трійку, хоча площа під водними об'єктами становить 1,9%.

   Разом з тим, частка оборотної та послідовно використаної води на виробничі потреби у загальному обсязі знаходиться на середньо державному рівні. Але за кількістю підприємств, що скидають стічні води у водні об`єкти, Донецький регіон «лідирує» серед таких техногенно навантажених областей, як Луганська, Дніпропетровська, Харківська та інші.

   З кожним роком збільшується кількість накопичених забруднюючих речовин у водних об`єктах. Крім того, нестача у більшості населених пунктів області централізованого водовідведення, незадовільний стан функціонуючих очисних споруд і зменшення їх потужностей в останнє десятиріччя стали основними серед причин скидання забруднених стоків без очищення. [14,76]  

Для Донецької області річка Кальміус має важливе історичне, народногосподарське,та рекреаційне значення, в зв’язку з чим проблема охорони басейна річки та раціонального водокористування потребує особливої уваги.

За даними статистичних звітів про використання природних ресурсів, на сьогоднішній день в Донецьку діє близько 200 підприємств-водокористувачів, з яких 40 підприємств скидають зворотні води в річки та водойми міста. Кількість використовуваної води складає в середньому 130 - 140 млн. м³ за рік. На господарські потреби направляється 70%, а для забезпечення виробничих процесів 26% загальної кількості прісної води. Викид стічних вод по місту складає в середньому 160 – 170 млн. м³ за рік. Таким чином кількість скинутих стічних вод перевищує кількість використаної води, що пояснюється значним об’ємом стічних шахтних вод. [15] В результаті надходження забруднених стічних вод підприємств і зливових вод з території міст, підприємств та сільськогосподарських угідь якість води у річці за багатьма показниками не відповідає вимогам, що пред`являються до водних об`єктів комунально-побутового використання.

   Крім того необхідно зазначити той факт, що обсяги шахтних вод у загальному об`ємі стічних вод промисловості, складають близько 3%, але щорічно в річку Кальміус надходить з шахтними водами близько 600 тис. тонн солей. В результаті обсяг стічних і шахтних вод практично у 10 разів перевищує обсяг природного стоку. [16]

Для оцінки ступеня забруднення вод проводять аналіз їх якості на водоймах і водостоках на вміст БСК (біохімічне споживання кисню), фенолів, нафтопродуктів, металів тощо. Для водойм визначають класність по гідробіологічних показниках і потенціал самоочищення. Як еталон стану водних ресурсів приймають ГДК (гранично-допустимими концентраціями)[13,93] .

У квітні 2011р.  Державним управлiнням охорони навколишнього природного середовища в Донецькiй областi проводилися спостереження за вмістом забруднюючих речовин у поверхневих водах суші на 2-х створах р.Кальміус : вище та нижче міста Донецька.

У пробах води визначався вміст наступних інгредієнтів: розчинений кисень, сірководень, феноли, АСПАР, нафтопродукти, азот амонійний, азот нітрітний, азот нітратний, хром шестивалентний, легкоокислювальні органічні речовини за БСК5, хімічне споживання кисню, перманганатна окислювальність.

Отримані концентрації інгредієнтів порівнювалися з ГДК.

Вода річки Кальміус у квітні  2011 року забруднена:

- по БСК в  створі нижче міста концентрація склала 1,0 ГДК , в створі вище міста – 0,8 ГДК;

- за азотом нітрітним  в створі вищє міста концентрація  склала 1,4 ГДК,  нижче міста – 38,8 ГДК (високе забруднення);

- фенолів вище міста Донецька не знайдено, нижче міста концентрація фенолів дорівнювала  2,0 ГДК;

- вміст нафтопродуктів  перевищив гранично-допустиму концентрацію в створі нижче м.Донецька у 2,0 рази, в створі вище міста рівень нафтопродуктів нижче ГДК;

- азот  амонійний  не перевищив гранично-допустиму концентрацію  в жодному створі  міста  Донецька ;

- вміст розчиненого кисню залишався достатнім   (> 5 мг/дм³) у створах  вище  та нижче міста Донецька.

Взагалі можна відмітити високий рівень забруднення з азоту нітритного у створі нижче міста Донецька. [15]

Дані показують, що на ділянці ріки нижче міста Донецька спостерігається значне перевищення ГДК  по величинам гідрохімічних показників марганцю, цинку, залізу та нітритам, які складають майже 50% переліку контрольованих речовин.

   Вказані забруднюючі агенти впливають на якість води будь-якого водоймища. Результати аналізів дозволяють зробити висновок про те, що показники якості не відповідають нормативам встановленим для водних джерел рибогосподарського і комунально-побутового використання. Якщо взяти до уваги її негативний вплив на флору і фауну акваторії, то стає зрозумілим факт переходу за останні роки річки Кальміус із категорії «брудна» до категорії «дуже брудна». [16]

   За визначенням Європейської економічної комісії ООН, держава, водні ресурси якої не перевищують 1,5 тис. м³ річного стоку на людину, вважається водо незабезпеченою. За запасами води, доступними для використання, Україна відноситься саме до таких держав (Додаток 1.) [1,10]. Якщо взяти до уваги інтенсивне забруднення практично всіх поверхневих джерел водопостачання, то цілком природно, що водні ресурси Донбасу відносяться до найбільш забруднених.

   Комплексна лабораторія спостережень за забрудненнями природного середовища Донецького обласного центру з гідрометеорології проводить спостереження за якістю поверхневих вод у 18 пунктах по 25 створам річок Донецької та Запорізької областей. Аналізи показують, що у воді всіх річок регіону має місце висока концентрація солей, нітритів, азоту амонійного, зважених та органічних речовин. У районі міста Донецьк максимальні концентрації азоту нітритного, сульфатів і нафтопродуктів у річці Кальміус досягають відповідно 42,1; 4,6 ; 3,4 ГДК, в той же час у межах міста Маріуполь вони дорівнюють : 20,6; 10,4; 1,4 ГДК. Ці дані корелюються з тим, що на відносно невеликому відрізку Кальміусу, розташована значна кількість підприємств міста Донецька, тому показники перевищення ГДК більше, ніж у Маріуполі [3,68].

   Аналіз даних досліджень свідчить про те, що якість у водних об`єктах коливається по роках з урахуванням фактичної водності року і в маловодні періоди якість води погіршується через збільшення частки стічних і шахтних вод. У цілому за багаторічний період якість води в річці стабілізувалась і не має значних коливань: відбувається поступове зниження забруднення завислими речовинами та нафтопродуктами. Однак, незважаючи на зниження об`ємів стічних вод, стійкої тенденції щодо зниження азоту амонійного не відмічається[15].

   Стічні води багатьох підприємств також забруднюють важкими металами природний стік річок . Неякісна за хімічним складом вода після неефективної очистки потрапляє до мешканців Донецької області як питна. Наслідками такого кругообігу води є велика кількість хвороб, в тому числі і хронічних, адже організм людини на 72% складається з води.  Таким чином, враховуючи техногенне навантаження в таких містах як Донецьк і Маріуполь, можна говорити про екологічну та санітарну катастрофу водного басейну річки Кальміус в цих районах.

Будь-яка концепція здорового населеного пункту неможлива без створення місць масового відпочинку, тому проблема охорони басейну річки Кальміус, що відіграє важливе економічне, соціальне, історичне, народногосподарське і рекреаційне значення у Донецькому регіоні, повинна набувати особливого регіонального статусу.